Полюси 52-ї «Молодості»: шість різножанрових коротких метрів із національного конкурсу фестивалю

Національний короткометражний конкурс кінофестивалю «Молодість» — один із найбільших серед українських кінофестивалів, які не спеціалізуються виключно на короткій формі. Цьогоріч у ньому брало участь 25 фільмів, серед яких тільки один знятий за підтримки Держкіно.

Чимало років поспіль саме ця програма стає певним зрізом стану кінематографії року та настроїв і форм, які превалюють у цьому виді мистецтва. «Молодість» памʼятає свої студентські роки, тому показує кіно тих режисерів і режисерок, які тільки починають свій шлях, не оминає провокативних тем, дивних форматів та іноді несумісних із поняттям «фільму» речей.

Ми за те, щоб говорити про кіно, а не створювати срачі (фраза голови Держкіно Марини Кудерчук «хтось створює кіно, а хтось — срачі», якою вона захищалася на сцені церемонії-закриття «Молодості» від освистання, вже стала крилатою, особливо після того, як позов кінопрофесіоналів(-ок) проти руйнівної стратегії Держкіно до 2027 року було повністю підтримано в суді).

Тому в нашій добірці із шести різножанрових фільмів національного короткометражного конкурсу 52-ї едиції найстарішого кінофестивалю України лише один фільм хочеться назвати «не кіно». Який саме — читайте в матеріалі кіножурналістки Єлизавети Сушко.

«70 000 років тому», реж. Едуард Нечмоглод

жанр: комедія

Другий фільм Едуарда Нечмоглода за рік після його «Капітана Бровари» створив Takflix Original. Дії відбуваються 70 000 років тому у джунглях Софіївської Борщагівки. Хлюпік (Роланд Мішко — «Мої думки тихі») мріє грати на сопілці, але його племʼя навʼязує йому стереотипну роль мисливця. Він звертається до шамана, вчиться тримати списа та навіть іде до психолога. Але все одно душа, як і сам Хлюпік у кадрі, співає.

У фільмі багато смішних моментів: від достойної акторської гри до відсилань на «2001: Космічну Одіссею» Кубріка, прямо як у нещодавній «Барбі», тільки в Києві епохи виживання.

«Анкета», реж. Наталія Ільчук

жанр: архівна документалістика

Переможця цієї програми змонтовано з особистих відео режисерки 2005-го року. Разом із друзями, подругами та хлопцями Наталія ще в студентські роки обговорює політику, відносини, слухає андеграундну музику тих років і навіть збирається на вибори й мітинги.
Як сказала режисерка на показі, тільки зараз вона змогла повернутися до цих відео і змонтувати з них цілісний фільм. І саме зараз ці теми знову заграли сенсами.

«Ми повернемо довіру харківʼян та будемо якісно обслуговувати житлові будівлі», реж. Максим Ходак

жанр: тиктоки

Група друзів тиктокерів(ок) уже під час повномасштабного вторгнення їдуть до Харкова. Навіщо? Власне, знімати тиктоки. Вони читають чи просто філософствують над віршами Розстріляного відродження, знімають тренди під дверима вбитих совєцькою владою поетів(ок), чим, на їхню думку, просувають українську літературу в маси.

У вертикальних відео змонтовано фільм, де в ряд поміщається іноді три різні, а іноді задубльовані тиктоки із цієї поїздки. У перші пʼять хвилин ще думаєш, що це весело. Але відсутність хоча б якоїсь драматургії, історії та сюжетної логіки перетворює твір у добірку трендів, які можна було подивитися у смартфоні.

«Це побачення», реж. Надія Парфан

жанр: роуд муві

Це квір роуд муві, здається, вже бачили всі. Але цьогорічна «Молодість» вирішила показати його ще раз на великому екрані. Бо, коли камера пролітає ранковим літнім Києвом 120 км/год, на якому військова їде на омріяне побачення — воно варте такого перегляду.

Сюжетом фільму без жодного слова став маршрут, яким рухаються глядачі. З військової частини через річку Дніпро, старим Києвом, повз російську згорілу техніку та їжаки жінка дістається до найріднішої — своєї коханої. Фільм доступний онлайн в кінотеатрі Takflix.

«Жива», реж. Владлен Одуденко

жанр: драма

Нова режисерська робота художника постановника всіх фільмів Валентина Васяновича («Атлантида») та фільмів «Додому» і «Люксембург, Люксембург», натхненна подіями вже після повномасштабного вторгнення. Двоє військових (Роман Луцький та Андрій Римарук — «Відблиск») їдуть виконувати свою рутинну роботу — забирати тіла загиблих цивільних. Але в одному з пакетів виявиться жива людина.

Після багаторічної співпраці з Васяновичем, у фільмі відчувається його естетика. Це і не дивно, бо він виступив продюсером та оператором «Живої». Тому все, за що ми любимо його фільми (довгі плани, широкі кадри та повільний розвиток дій) присутнє певним чином і в режисерській роботі Одуденка.

«Мокош», реж. Анна Дудко

жанр: анімація

Нова анімація авторки «Глибокої води» запремʼєрилася на фестивалі актуальної анімації LINOLEUM. Але все одно знайшла своє місце у програмі «Молодості».

Анна зображає язичницьке божество Мокош, яке проривається світлом через темряву сьогодення. Червоний та чорний кольори супроводжують усю хронологію фільму. До поки Мати-Земля вирує своїми силами, аби відвернути загибель світу під нищівними уламками старого Сонця, глядачеві вдасться віднайти в нашій реальності нове світло.