«Намалюй мені ніч»: триб’ют українським шістдесятникам від Мирослава Скорика

Тиктор знайомить вас із забутими естрадними шедеврами України у спецпроєкті «Плейліст української естради».

Поговоримо про Мирослава Скорика, відомого насамперед в амплуа інструментального та кінокомпозитора. Однак мало хто пам’ятає, що починав Скорик з естради. У 1960-х зібрав у Львові вокально-інструментальний ансамбль «Веселі скрипки». Музиканти принесли на українську сцену впливи закордонного блюзу, джазу та рок-н-ролу.

Слід в історії української попмузики Мирослав Скорик залишив завдяки шлягеру «Намалюй мені ніч». Мине десять років, і ним надихатимуться Володимир Івасюк, Ігор Поклад та інші українські сонграйтери 70-х. А почалося все з напівжартівливої присвяти львівським художницям.

«Чого снуєш без діла? Краще напиши вірша»

Біографія Миколи Петренка — готовий сценарій для голлівудського блокбастера. У вісім років хлопець пережив голодомор 1930-х, а в шістнадцять опинився на фронті. Після бою під Черкасами хлопець потрапив у нацистський полон. Німці змусили Петренка працювати на військовому заводі. Через це по війні совєти звинуватили його у «колабораціонізмі» й запроторили до Янівського концтабору. Єдине, що рятувало Миколу Петренка в цьому пеклі, — поезія.

«Коли людина в неволі та в депресії, то потребує хоч якось свою душу викласти. Це були різні вірші. Дещо полишалося, я потім передруковував», — Микола Петренко про перші вірші.

На волю Петренко виходить у 1951-му. Щоб надолужити втрачений в ув’язненні час, йде вчитися на журналіста до Львівського університету. Після навчання Петренко працює в місцевих газетах і на телебаченні, а в 1957-му дебютує в поезії зі збіркою «Дні юності».

Біографія Миколи Петренка — готовий сценарій для голлівудського блокбастера

Поет-початківець надихається творчістю шістдесятників. Саме після зустрічі з ними у Львові Петренко напише свої найвідоміші рядки.

«Коли 1962 року до Львова приїжджали Іван Драч, Іван Дзюба, Микола Вінграновський та виступали у Львівському університеті, то їх ледь не на руках носили тих кілька днів. Маса глибинно готова була це сприймати, молодь за ними сотнями ходила», — Микола Петренко про шістдесятників у Львові.

Було це в тому ж 62-му. Якось Микола Петренко гостював у майстерні своїх приятельок — скульпторки Теодозії Бриж та художниці Генріетти Левицької. Поки поет ловив горобців, дівчата вирішили по-дружньому його потролити.

«Усе трапилося перед якоюсь вечіркою. Фана (так називали Теодозію) ще ліпила щось, Генріетта малювала, а я сумував. Фана кинула мені: „Чого снуєшся без діла? Краще напиши мені й Гері вірша»», — Микола Петренко про написання «Намалюй мені ніч».

Поет-початківець надихається творчістю шістдесятників

Присвяті мисткиням Микола Петренко дав відповідну назву — «Намалюй мені ніч». Якийсь час журналісти обсмоктували теорію, нібито поет написав її не просто так, а з прихованої любові до однієї чи навіть до обох художниць. За життя сам він це не підтверджував, але і не спростовував. Натомість розповідав, що коли дописав останні рядки — відчув: вони мають жити не лише на папері.

«Я впроваджував в естраду сучасні ритми, Івасюк з’явився згодом»

До кар’єри композитора Мирослава Скорика готували змалку. А як інакше, коли твої батьки — спадкові музиканти, а сестра бабусі — сама Соломія Крушельницька? Пізніше Скорик розповідатиме, що саме легендарна оперна співачка пробудила в ньому любов до музики.

Як і Миколі Петренку, Мирославові Скорику теж добряче дісталося від комуністичної влади. У 1948-му хлопця разом із родиною вислали в Сибір за «антирадянську» пропаганду. До рідного Львова він повернеться одразу після смерті Сталіна, у 1953-му (тобто, майже одночасно із Петренком).

До кар’єри композитора Мирослава Скорика готували змалку

На початку 60-х Мирослав Скорик вступає до львівської консерваторії. Зі студентів і викладачів закладу він збирає ансамбль «Веселі скрипки». Композитор грає в гурті на роялі та пише для нього пісні, що додають свіжого дихання українській естраді.

«У 1960-ті роки намагався в українській естрадній музиці впроваджувати сучасні ритми, вносячи в музику джазові елементи і різні тоді модні ритми — твіст, босанова, халі-галі. Фактично зробив це першим. Уже згодом з’явилися інші — Поклад, Івасюк, композитори, котрі продовжили цю справу», — Мирослав Скорик про естрадні шлягери.

Одного дня до Скорика навідується поет із тривіальним прізвищем Петренко. Між чоловіками зав’язується розмова, у ході якої з’ясовується, що обидва мають дисидентський бекграунд. Але Петренко прийшов до композитора не для цього. Він хоче показати йому свій текст — а що як напишеться хороша пісня?

Петенко не помилився. Мелодію до «Намалюй мені ніч» Скорик пише без жодних мук творчості. А 1963-го ВІА «Веселі скрипки» перетворюють імпресіоністичну поезію Петренка на колоритний український блюз. Учорашні «врагі народа» стають естрадними хітмейкерами. Слава про «Намалюй мені ніч» розходиться так далеко, що напередодні Нового року ансамбль грає шлягер в ефірі «Блакитного вогника».

Мелодію до «Намалюй мені ніч» Скорик пише без жодних мук творчості

Та ні Мирослав Скорик, ні Микола Петренко і знати не знали, що тим часом за океаном народжується альтернативна версія «Намалюй мені ніч». І пише її колись відомий у Львові джазмен.

«Для нього було очевидним, що йдеться про дисидентів»

Наша машина часу вмикає задню передачу і вирушає в 1930-ті, коли у Львові почали проводити перші «дансинги» та «ревії» (сучасною мовою — дискотеки та рейви). Ось як вони відбувалися:

«Баль починався в 9-й годині вечора і тривав до 6-ої години ранку […] Після хороводу слідували віденські й англійські вальси, танга […] Опівночі кадриль, а над ранком коломийка […] У безжурному настрої проминала нічка, як з батога ляснула», — Музикант Іван Костюк у спогадах про львівські концерти 1930-х.

На жаль, українська мова на тих концертах майже не звучала, що не дивно для споляченого на той час міста. Але все змінилося в 1934-му, коли український музикант Леонід Яблонський зібрав ансамбль «Ябцьо-джаз», щоб довести: танго, фокстроти, польки та інші попжанри можуть звучати й українською.

«Ябцьо-джаз» довів: танго, фокстроти й польки можуть звучати й українською

Музичним ідеологом гурту був Богдан «Бонді» Весоловський. Син українського дипломата в ЗУНР міг зробити блискучу політичну кар’єру, але обрав замість неї сцену. Йому першому спала на думку чудова ідея грати танго, твісти, фокстроти та іншу «музику для слухання» солов’їною.

Та грали «Ябцьо-джаз» не довго. Наприкінці 30-х, у передчутті нової великої війни, учасники ансамблю розбіглися хто куди. Весоловський 1938-го поїхав розбудовувати новостворену Карпатську Україну. А за рік, після краху держави, емігрував до Відня. На новому місці композитор не писав нічого, окрім нот до українських народних пісень, які видавав окремими збірками.

У 1949-му Богдан Весоловський із родиною осідає в Канаді. Тут композитор нарешті повертається до музики. Протягом 60–70-х на канадських лейблах виходять щонайменше шість платівок із піснями Весоловського на власні тексти, а також на вірші Володимира Сосюри, Василя Симоненка, Максима Рильського та інших популярних в Україні поетів.

Великих грошей музичні релізи Весоловському не приносили, тож мусив заробляти на хліб редактором на емігрантському радіо Монреаля. За легендою, якраз на радіохвилях Весоловський почув оригінальну «Намалюй мені ніч». «Хороша пісня, але чогось їй бракує», — подумав композитор. І вирішив написати до неї власну мелодію в стилі французького шансону.

«Хороша пісня, але чогось їй бракує», — подумав Весоловський і написав до неї власну мелодію

Наприкінці 60-х, під час свого останнього візиту в Україну, Богдан Весоловський познайомиться з Миколою Петренком. Композитор нарешті розповість поету, що тоді розгледів між його рядками.

«При нашій зустрічі вже сам Богдан Весоловський так пояснював мені, чому він взявся за написання цієї пісні, знаючи вже про популярність Скорикової […] Для нього було очевидним, що йдеться про дисидентську молодь шістдесятих років, яка справді ладна була жертвувати собою», — Микола Петренко про «Намалюй мені ніч» у версії Весоловського.

То який варіант «Намалюй мені ніч» ліпший? Відповідь на це питання залишимо на суд слухачів. Та й своїх прихильників мають обидва. Оригінал Мирослава Скорика популярний в Україні, а інтерпретація Богдана Весоловського ближча до душі українським емігрантам.

Оригінал Скорика популярний в Україні, а інтерпретація Весоловського ближча до душі українським емігрантам

Натомість Микола Петренко виступає в цій дискусії за власного фаворита, а точніше — фаворитку. Ті, хто бачив мюзикл «Червона рута» (1972), уже здогадалися, про кого мова.

«Достеменно й сам не знаю, скільки насправді існує вже мелодійних варіантів пісні “Намалюй мені ніч”. У 1970–х яскраво запалилася зірка Соні Ротару, вона повернулася до нашої з Мирославом Скориком пісні. Мабуть, мала потребу в цьому. В її варіанті з живим оркестром запис звучить найкраще серед будь-яких інших». — Микола Петренко про «Намалюй мені ніч» у виконанні Ротару.

«Люди на Майданах очистилися від бруду минулого»

Як бачимо, ніч у Мирослава Скорика та Миколи Петренка намалювалася чудово. Але новий день після неї композитор і поет зустріли по-різному.

Скорик продовжив зрідка бавитися в естраду, але загалом перемкнувся на «серйознішу» музику. У 1964-му, — лише за рік після релізу «Намалюй мені ніч», — Сергій Параджанов пропонує композитору написати саундтрек до «Тіней забутих предків». Іменитий режисер обрав львів’янина серед десятків інших кандидатур, але сам Скорик тиснути йому руку не поспішав.

Параджанов пропонує композитору написати саундтрек до «Тіней забутих предків»

«Я дивився його фільми, які були в прокаті, і вони мені не подобалися […] Я відмовився. Але Параджанов така людина: якщо вирішив, не поступиться. Він ще раз приїхав, ми поговорили більш серйозно, і відтоді в нас була прекрасна праця, абсолютно прекрасні відносини — дружні, ввічливі». — Скорик про співпрацю з Параджановим.

Ця подія стала для Мирослава Скорика точкою неповернення до естради. Відтоді композитор написав понад 40 інструментальних творів, а також музичних тем до фільмів і мультфільмів. Творчість він поєднував із викладанням у київській та львівській консерваторіях. За незалежної України емігрував до США й Австралії, але наприкінці 90-х повернувся на батьківщину. Обіймав посаду співголови Спілки композиторів України (2006–2010), очолював Київську оперу (2011–2016).

Ця подія стала для Скорика точкою неповернення до естради

1 червня 2020 року Мирослав Скорик відійшов у засвіти. Композитор до останнього вірив, що українську музику ще чекає ренесанс.

«Зараз, на жаль, знову часто на сцену повертається банальна пісенна стилістика, яка деколи сходить до гірших зразків. І це сумно. Хоча є нині й цілком непогані зразки сучасної музики. Можу сказати, що мені подобається музика Тараса Петриненка, Святослава Вакарчука. Це цікаві композитори». — Мирослав Скорик про перспективи української музики.

Успішний дебют на естраді відкрив перед Миколою Петренком перспективи поета-пісняра. По собі він залишив понад 200 композицій для ВІА «Веселі скрипки», «Ватра», «Арніка», Валентини Купріної та інших артистів. А ще — понад 60 збірок поезії для дітей і дорослих, прози та публіцистики. Письменник пережив Мирослава Скорика на пів року. Він помер 10 жовтня 2020-го через ускладнення після коронавірусу.

Успішний дебют на естраді відкрив перед Миколою Петренком перспективи поета-пісняра

Багряні зорі Мирослава Скорика та Миколи Петренка вирушили в путь, але не згоріли. Автори «Намалюй мені ніч» залишилися в нашій пам’яті поряд із дисидентами-шістдесятниками, яким вони таємно присвятили свій хіт. І поряд із сучасними борцями за свободу України, для яких Скорик і Петренко грають небесні концерти.

«І Революція на граніті, і Помаранчева революція, і Революція гідності були таким великим освіжуючим подихом, що я утвердився у тому, що все буде добре. Які люди були на Майдані! Чисті, світлі, усміхнені, які бажають добра одне одному. Вони очистилися від бруду минулого», — Микола Петренко про український національний рух.

Айдентика проєкту: Дмитро Растворцев

---

Концерт-лекція Old School Ukrainian Funk повертається з оновленою програмою! На сцені — епатажний Альберт Цукренко, фанк-тастичний гурт МОВА та запрошені музиканти Кирило Черкашин (саксофон) і Євгеній Дубовик (клавішні).

Квитки

Гурт МОВА разом із лектором і дослідником української естради Альбертом Цукренком занурить вас в унікальний естрадний стиль, що виник у 70-х на території радянської України всупереч залізній завісі. У репертуарі МОВИ — ретро-гіти 1960–1980-х в оригінальному звучанні та сміливих власних аранжуваннях. Серед них «Зелен клен», «Катерина», «На долині туман», «Червона рута», «Запроси мене у сни», «Як тебе не любити, Києве мій!» та інші.

Old School Ukrainian Funk — це українські музичні 70-ті, які совєти свідомо прирекли на забуття. Музика, під яку потайки пританцьовували наші бабусі й дідусі. Гіти, під які танцювали й зізнавалися в почуттях наші батьки. Пісні, які нам варто перевідкривати заново.

На лекції-концерті Альберт Цукренко розповість про історичний контекст і обставини, за яких виникли музичні твори, що пролунають наживо у виконанні гурту МОВА ft. Євгеній Дубовик та Кирило Черкашин. Велика фан-зона дозволить вам вільно рухатися, танцюючи під запальні ритми українського фанку.