Книжки

Люди

Міста

Книжки

Люди

Міста

Колір фасаду: улюблений забудовника

Аватар
Єлизавета Сушко

Огляд фільму «Нескінченність за Флоріаном» Олексія Радинського

В останній вікенд осені в обмежений прокат вийшов київський за настроєм, але знайомий за вайбом багатьом містам України документальний фільм «Нескінченність за Флоріаном». Минулоріч він став найкращою документалкою за версією кінокритичної премії «Кіноколо», а за перші вихідні показів у кінотеатрах полюбився київським глядачам.

Про що фільм

Фільм оповідає про останні роки життя Флоріана Юрʼєва — архітектора з особливим баченням речей, природи та матерії. Напередодні 90-річчя його головне творіння, будівлю «Летючої тарілки» на Либідській, укотре намагаються рейдернути. Цього разу за це взявся Вагіф Алієв зі своїм проєктом Ocean Mall 2. Тарілка мала стати парадним входом у ТЦ в улюбленому кольорі забудовника — синьому.

Читайте також: Полюси 52-ї «Молодості»: шість різножанрових коротких метрів із національного конкурсу фестивалю

Повнометражний фільм виріс із короткого метру Олексія Радинського «Колір фасаду: Синій» і дуже розширив екскурс в особистість Флоріана. Разом із письменником і активістом Олексієм Биковим, який більшу частину фільму перебуває з Флоріаном Юр’євим у кадрі, команді вдається наблизитися до персони настільки близько, що іноді забуваєш, що це кіно про соціальне, а не особисте. Архітектор розповідає, що виріс у Сибіру, тому ще тоді його зацікавила розробка теорії про колір звуку, про арешти за радянської влади, хворобу та які проєкти має закінчити перед смертю.

Стрічка у фільмографії Олексія Радинського

Фільм, від якого очікуєш бунтарського Радинського, більше схожий за естетикою та підходом на останні фільми Сергія Буковського, зокрема «В. Сильвестров» та «Іван і Марта». Але така обережність до спогадів, досвіду й філософських думок генія супроводжується незмінним гостросоціальним активізмом. Незмінним, бо якщо уважно подивитися на фільмографію Олексія Радинського, то саме він червоною лінією проходить крізь усі його робити. Від «Зсуву» до «Чорнобиль 22», який підкорив усі українські кінофестивалі й виграв в Обергаузені, що дає можливість податися на премію «Оскар» — усі вони заторкують тему міста і навколишнього простору, за який суспільство несе відповідальність — руйнівна забудова або ж російське вторгнення на ЧАЕС.

Знайомство з митцем-генієм

«Нескінченність за Флоріаном» вдало й уміло поєднує в собі критику влади та олігархії, яка є тут нерозривною від початку до фінального акорду, з яскравими фарбами Флоріана Юр’єва — творця герба Києва, «Летючої тарілки», колекції скрипок і багатьох теорій у фізиці й оптиці. Монтаж одночасно висміює золото у приймальній Вагіфа та розкриває всі кольори веселки на схемах, клавішах піаніно чи виставці Флоріана Юр’єва. І навіть не знаючи нічого про цю історію рейдерства в часи COVID-19, все ж багато чого відчувається інтуїтивно: і хто поганий, і хто бреше, і хто виявиться вовком в овечій шкурі.

Флоріан Юрʼєв так і не побачив фільму, а українці мало познайомилися з його творчістю, адже за життя була проведена лише одна-єдина його персональна виставка — власне та, яка є у фільмі. Тому «Нескінченність за Флоріаном» — це унікальна можливість познайомитися із творцем, а ще подивитися собі під ноги і почати помічати обман.

Зображення: кадри з фільму

Підтримати Тиктора

Готуємо для вас більше!

Підтримайте наш невеликий, але дуже амбітний проєкт Тиктор.