(Пере)прочитання казок: як письменниці-фантастки творять міські легенди

Легендарій дивних міст / Альона Сіліна, Наталія Матолінець, Наталія Довгопол, Ксенія Сокульська, Анастасія Куликова, Дарія Піскозуб, Ярина Каторож, Світлана Тараторіна, Ірина Пасько, — Харків: Ранок, 2023. — 336 с.

Книжка «Легендарій дивних міст» — це фентезійне чтиво, яке переосмислює відомі з дитинства казки в новому форматі — авторки переносять героїв легенд у сучасний український часопростір. І так, це суто жіноча антологія.

Поглянути на світ інакше

Оповідання Наталії Довгопол, Ярини Каторож, Світлани Тараторіної та пʼятьох інших авторок занурюють читача в дивний світ, де магія — це буденність, а не помічають її лише такі собі магли чи люди, які противляться магії.

Найцікавіше, що топосами для переосмислення історій Кая і Герди, Оленки й Івасика-Талесика стають українські міста. І читачі подорожують не тільки вулицями Львова, Рівного чи Києва, а й відкривають під час прогулянки незнані досі магічні шари реальності.

Так склалося, що фентезійний жанр вважається маргінальним. Література жанрова належить своєму часу, тобто вона не здатна увійти в канон і залишитися в історії літератури. Проте ми можемо це заперечити, адже існує Орвелл і Курт Воннегут, яких щороку читають школярі й студенти. «Легендарій дивних міст» — темне фентезі, тобто ідеальне зимове чтиво під час довгих вечорів під звуки поривів вітру за вікном. Авторки-фантастки хотіли заявити, що цей жанр не просто живий — він розвивається і може витворювати нові сенси.

Поміж усіма відьмами, які не народжуються злими, протистояннями злу, дивними сніжинками, які дуже схожі на екстезі, нас повчають, що боятися треба людей, а не дитячих страшилок.

Серед цих оповідань особливо гостро врізаються в памʼять дві історії — про калинову сопілку, яка змушує вбивати, та постапокаліпсис у Донецьку.

Сопілка смерті

Це надзвичайно зумерська історія. Підлітки тусуються у приміському будинку подруги, аж раптом під час прогулянки один юний музикант зриває зі старої калини гілку. Вдома він зробить із неї сопілку, бо не уявляє свого життя без гри на інструментах. Проте сопілка озветься до нього піснею смерті й запросить його помститися за зведену зі світу душу.

Це українська народна казка «Калинова сопілка», яка розказує моторошну історію діда і баби, у яких було дві дочки. Одна дочка дідова, інша — бабина, звісно ж. Одна хороша, а інша не дуже. Через конфлікт між героїнями одна дочка гине. А на місці могили виростає магічна калина. Сопілка, зроблена з її крони, благає про праведний гнів і помсту.

Аж раптом ми опиняємося в захопливому трилері й заснути, недочитавши оповідання, вже не вдається. Мати однієї із зумерок — успішна бізнеследі, яка виховує доньку сама, стає підозрюваною. Невже вона в юності так грішила?

Підлітки починають власне розслідування, хоча регулярно страждають від надокучливої пісні сопілки, потрапляють у немислимі, проте цілком реальні пригоди, і зрештою знаходять страшну розгадку. Ця історія нагадує чимось «Дивні дива», проте занурює читачів у наш — український контекст. І трохи актуалізує знання про старі легенди, які подекуди проростають калиновим листям на могилах.

Раніше казку про калинову сопілку у своїй творчості використала також Оксана Забужко. На початку 2000-х вийшла однойменна повість Забужко, сюжет якої переосмислював класичну українську легенду крізь призму історії братовбивства Каїном Авеля. Це жіноча версія біблійної трагедії, показана у реаліях сучасності.

Виживуть тільки закохані

Найбільш болюча історія книжки про Донецьк називається «Бункер». Молода красуня Аліса приходить до тями глибоко під землею, а поруч із нею — жахливий монстр, який доводить, що він її законний чоловік.

Вона починає шукати шляхи для виходу на поверхню й усвідомлює, що міста, яке вона любила і намагалась зробити квітником своєї країни, вже немає. На вулиці лише чорний смог і звуки когось, що їх чоловік у бункері називає свинями.

Виявляється, в її місто прийшла війна ще задовго до того, з чим Україна зіштовхнулась 24 лютого 2022 року. Єдиним способом перемогти могутнього ворога була хімічна зброя і лабораторія під землею. Але щось у ній пішло не так. І це місто стерло з обличчя коханої країни Аліси.

Але вона, ця геть не наївна журналістка в Задзеркаллі, продовжує вірити, що за межами міста лишилось життя і колись по неї прийдуть військові, які озвуться її мовою. Аліса намагається шукати докази існування життя зверху, пробує тікати і, зрештою, знаходить те, чого прагнула.

Вона завжди знала, що її чоловік — брехун і щось від неї приховує. Проте вірила, що він приховує від неї квітуче місто, яке давно звільнили від ворога. А знаходить гірку правду й усвідомлює, що вона проживає казку про Синю Бороду.

Варто нагадати, що це казка Шарля Перро зі збірки «Казки матінки моєї Гуски, або ж історії та оповідки минулих часів з повчальними висновками», написані в далекому XVII сторіччі на основі реальної історії. Один маршал Франції, такий собі Жиль де Ро, був класичним аристократом, який часто одружувався. То одна дружина трагічно загине, то інша сконає в муках. Проте виявляється, що допомагав у цьому їхній чоловік — Синя Борода.

Постапокаліптична історія розказує про нового Синього Бороду, який не може мати інших дружин, окрім однієї, адже всі люди в місті загинули. Проте у своїй лабораторії він робить лихо не менш моторошне, і з цим усвідомленням Аліса продовжує ділити з ним подружнє ліжко.

Казка для задоволення і не без моралі

Кожна із цих історій про переосмислення і трохи про магію в нашому прозаїчному світі. Авторки намагаються дати читачам те, чого вони потребують зараз найбільше — віру, що добро перемагає.

Оповідання розказують про справжню дружбу, кохання та сімейні цінності. Вони занурюють читачів у світ гармонії між реальним і потойбічним. А ще — відтуляють завісу буденності й повчають, як у старих казках і легендах, що приймати бік зла не можна, а боронити світ — найбільша радість життя.

«Легендарій дивних міст» охопив далеко не всю топографію України, тому незабаром «Ранок» видасть другу частину — вісім українських письменників-фантастів (пере)осмислять нові-старі казки і занурять нас в історії наших нових-старих міст.