Підлітки, міліція та розлучення: які 90-ті зображають українські режисер(к)и

що обрали польські кінокритики(ні) на «Київський тиждень критики»

Минув «Київський тиждень критики» — один із найбільших кінофестивалів України. Програму на цей фестиваль обирали куратори та кураторки, які займаються кінокритикою. Однією з традиційних програм київського фестивалю є програма «Фокус», де щороку обирають країну, експерт(к)и якої відбирають фільми та надають свої для показу. На 7-й едиції фестивалю нею стала Польща і саме польські кінокритики(ні) обирали, які українські фільми запремʼєряться в рамках КТК.

Дивно чи ні, але в усіх трьох українських стрічках події розгортаються в 90-ті. Ми вже бачили сплеск рефлексії про цей час — «Носоріг» Олега Сенцова та «Я і Фелікс» Ірини Цілик розпочали його ще у 2022 році. У 2023 картина періоду розширюється. У цю гру вступило три стрічки від абсолютно різних авторів та авторок. Про них — у нашому першому матеріалі про кіно на відновленому сайті Тиктора.

«Ля Палісіада», реж. Філіп Сотниченко (2023)

жанр: постіронічний детектив

Фільм зацінили не тільки польські кінокритики(ні): за своє фестивальне життя він отримав приз ФІПРЕССІ (спеціальна нагорода від асоціації кінопреси) на Роттердамському кінофестивалі, став найкращим фільмом за версією «Кінокола» (премії, де голосує українська Спілка кінокритиків), а також був нагороджений однією з найважливіших нагород фестивалю в Боснії та Герцеговині — «Серце Сараєво» за найкращу режисуру.

«Ля Палісіада» вміло сатирує над не досконалою системою органів міліції в уже незалежній Україні, чим вдало підкреслює її недосконалість. Події розгортаються в 1996 році, коли в пострадянській країні ще існує смертна кара. Двоє друзів-слєдаків намагаються розкрити вбивство свого колеги. Філіп Сотниченко, для кого цей фільм став повнометражним режисерським дебютом, підкреслює важливе в побутовому, майстерно вправляється із цікавою формою і передає зміст. Його герої-міліціонери, зокрема слідчий, якого грає Новруз Хікмет — це не клішовані образи. Вони правдиво неприємні, хоча й достатньо обʼємні, щоб зачепити їхні особисті переживання і дати змогу чоловікам у погонах заплакати.

Багато елементів фільму не просто намагається відтворити атмосферу 90-х, а повністю її відтворює. Стрічку знімали на камеру 98-го року випуску, яка в руках Володимира Усика («Назовні», «Крим. Як це було») своїми довгими планами, ручним методом зйомки та унікальним ефектом самої оптики створює пострадянський неонуар — фільми, які ми втратили, не створивши.

«Ля Палісіада» повертається на 25 років назад і закриває нашу потребу в проукраїнських детективах, які тодішні режисери 90-х просто не мали можливості знімати. Такий фільм міг би зняти Олександр Ігнатуша, якби після дебютного бойовика «Цвітіння кульбаби» у молодій незалежній Україні цікавилися питанням кіно на державному рівні.

«Назавжди-Назавжди», реж. Анна Бурячкова (2023)

жанр: coming-of-age драма

Ще один режисерський дебют від кліпмейкерки Анни Бурячкової — підліткова драма, присвячена авторкою тим, хто зростав у 90-ті. Головна героїня Тоня (Аліна Чебан — «Найкращі вихідні») переходить навчатися в нову школу, але втеча не вирішує проблем. Її нову дружбу, стосунки та відкриття супроводжує сталкер — старший хлопець, який її скривдив. У зоні постійного наростання напруги Тоня дорослішає і знайомиться зі своїми демонами.

На відміну від лагідної та майже утопічної «Стоп-землі» про сучасну школу та підлітків, «Назавжди-Назавжди» — темний як кліпи Бурячкової («Герої вмирають» СТАСІК), дещо трилерний як підлітковий вік і дуже чесний. У стрічці мало приділяють увагу деталям 90-х, натомість режисерка разом із співавторкою сценарію Мариною Степанською («Стрімголов») створюють під хлопців і дівчат, які знайомляться зі своїми сексуальними бажаннями, формують музичний смак і за півтори години фільму, що рідкість для українського кіно, проходять трансформацію та визначають, що таке особисті кордони.

Світова премʼєра фільму відбулася на 80-му Венеційському кінофестивалі у програмі, що відкриває нові імена та кіномови «Горизонти Екстра».

«Ти мене любиш?», реж. Тоня Ноябрьова (2023)

жанр: драма дорослішання

Другий фільм режисерки Тоні Ноябрьової кардинально відрізняється від її попередніх робіт, зокрема повного метра «Герой мого часу». Бунтарські виклики змінилися на чуттєві ностальгічні спогади, які вона передає своїй головній героїні Кірі (Карина Химчук — «Королі репу»).

На зламі епох, коли Совєцький Союз тільки розпався, а Україна в пошуках стежки своєї Незалежності, героїня переживає свої власні кризи — вибір професії, розлучення батьків і перші закоханості. Кіра поринає в доросле життя, до якого, здається, зовсім не готова. Але назад дороги вже немає.

На відміну від «Назавжди-Назавжди», Тоня наповнює свій фільм тим, що добре памʼятає: від кольорів до запахів, смаків і найменших деталей із бурульками, колою та першим сексом. У цьому ажурі часу головна героїня то як звірятко, у якого пробиваються кутні зуби, дала можливість розкритися молодій акторці, яку Одеський міжнародний кінофестиваль і премія «Кіноколо» визначили найкращою акторкою року.

Світова премʼєра фільму відбулася на Берлінському міжнародному кінофестивалі у програмі Panorama.